Toda

Арешт майна. Різновиди. Порядок накладання та зняття накладення арешту

Арешт майна, в залежності від процедури його накладання, можна розділити на три категорії:

Арешт, який було накладено судом як вид забезпечення позову (за клопотанням позивача);

Арешт, накладений в межах здійснення виконавчого провадження (накладається приватним чи державним виконавцем);

Арешт як захід забезпечення кримінального провадження (накладається за клопотанням прокурора, слідчого або цивільного позивача);

У даній статті ми детально обговоримо саме перші два різновиди арештів.

Арешт майна у порядку забезпечення позову

Судове рішення, яке неможливо виконати, не варте паперу, на якому воно надруковане. Саме тому позивачу перед зверненням до суду слід підготувати належним чином обґрунтоване клопотання про забезпечення позову. Найбільш поширеним та дієвим видом забезпечення позову є саме накладання арешту на рухоме чи нерухоме майно або на рахунки відповідача. Подібний захід унеможливить передачу арештованого майна третім особам.

Предметом арешту може бути як спірне майно, так і майно за рахунок якого у подальшому можливо задовольнити вимоги позивача.

Приклад № 1

Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі подружжя придбало квартиру, яка є об’єктом спільної сумісної власності, але була зареєстрована за чоловіком. Після розірвання шлюбу дружина прийняла рішення про поділ квартири у судовому порядку. Задля того, щоб чоловік не зміг продати або подарувати квартиру, дружина звернулася з клопотанням про накладання арешту, яке було задоволено судом. Тепер поки спір буде розглядатися у суді, відчуження квартири неможливе.

Приклад № 2

Особа «А» позичила особі «Б» 250 000 гривень, про що отримала відповідну розписку. Після того, як особа «Б» у встановлений строк борг не повернула, особа «А» прийняла рішення звернутися до суду з позовом про стягнення боргу. Особі «А» відомо, що особі «Б» на праві власності належить автомобіль, за рахунок якого можливо погасити борг. Після звернення з клопотанням про накладання арешту на транспортний засіб та задоволення його судом відчуження зазначеного автомобілю є неможливим.

Слід звернути увагу, що інформація про нерухоме майно та транспортні засоби міститься у відповідних державних реєстрах. До цих реєстрів також вноситься інформація про накладання арешту, яка перевіряється уповноваженою особою при оформленні відчуження майна (наприклад, нотаріусом).

Але чи можна накласти арешт на майно, яке не підлягає державній реєстрації, але яке має високу цінність, та за рахунок якого можливо виконати рішення суду? Спробуємо розглянути відповідь на зазначене питання на прикладі.

Приклад № 3

Постачальник поставив покупцю обладнання, вартість якого складає 100 000 гривень, але кошти покупець не сплатив. Після спливу деякого часу постачальник розуміє, що покупець розраховуватись не збирається. Постачальнику також відомо, що у покупця немає іншого майна та коштів на рахунках. Тому покупець звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості та з клопотанням про накладення арешту на майно (обладнання). Суд задовольняє клопотання про арешт та зазначає, що арештоване майно, на час розгляду справи, повинно бути передано на зберігання постачальнику.

Тепер перед постачальником постає питання, як виконати подібну ухвалу суду? Для цього йому необхідно звернутися до приватного чи державного виконавця, який прийме ухвалу до виконання, опише та вилучить арештоване майно, а також передасть його на зберігання постачальнику.

Радимо звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» арештоване майно у нашому прикладі могло бути передано постачальнику тільки, якщо про це зазначено в ухвалі суду. В іншому випадку, майно було би передано на зберігання покупцю, що, на нашу думку, не є ефективним засобом забезпечення позову. Саме тому у клопотанні про накладання арешту необхідно, серед іншого, просити суд передати арештоване майно на зберігання позивачу.

Арешт, накладений в межах виконавчого провадження

Дуже часто трапляється, що позивач отримує позитивне судове рішення, але заходів забезпечення позову вжито не було та відповідач відмовляється добровільно виконати рішення. Опинившись у подібній ситуації, позивачу необхідно отримати в суді виконавчий документ та пред’явити його до виконання приватному чи державному виконавцю. Саме з цього моменту він отримає новий процесуальний статус стягувача, а відповідач – боржника.

Приватний чи державний виконавець шляхом надсилання відповідних запитів встановить майно боржника, його місцезнаходження та/або його рахунки. Після цього на майно буде накладено арешт та боржник не зможе передати його третім особам.

Варто зазначити, що арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним чи приватним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається державним чи приватним виконавцем у постанові. Під час прийняття виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі й на ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.

Порядком накладення арешту на цінні папери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.1999 р. №1744 врегульовано особливості накладення арешту на цінні папери. Відповідно до зазначеного Порядку, арешт може бути накладено на будь-які цінні папери, незалежно від їхнього виду та форми випуску як одного власника, так і кількох співвласників. Положеннями вищезазначеного Порядку передбачено, що у разі накладення арешту на іменні цінні папери у документарній формі копія постанови надсилається реєстратору або емітенту, що веде реєстр власників іменних цінних паперів згідно із законодавством. Якщо ж арешт накладається на цінні папери, випущені у бездокументарній формі, та/або знерухомлені цінні папери – зберігачеві, а також іншим особам, визначеним законодавством про виконавче провадження. При цьому іменні цінні папери у документарній формі обмежуються в обігу шляхом їх блокування реєстроутримувачем на особовому рахунку власника невідкладно після отримання копії відповідної постанови державного виконавця. Блокування полягає у припиненні реєстрації переходу права власності на іменні цінні папери, обтяжені зобов'язаннями. Цінні папери, випущені у бездокументарній формі, та знерухомлені цінні папери, на які накладено арешт, обмежуються в обігу шляхом здійснення зберігачем відповідної облікової операції невідкладно після отримання копії постанови державного виконавця. У цьому разі частина або уся кількість цінних паперів на рахунку власника обмежується в обігу шляхом виконання відповідного облікового запису.

Після винесення виконавцем постанови про накладення арешту її копії надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам та органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, а також ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Державний чи приватний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, котрі знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно з законом.

Крім того, можливість зняття арешту передбачається також у випадку наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності – суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника, у зв'язку зі значним ступенем його зносу, пошкодженням або у разі, якщо витрати, пов'язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного чи приватного виконавця.  Копії постанови про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу для зняття арешту.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав.

Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

- визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

- визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

- смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи – сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

- прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

- скасування рішення суду чи іншого органу, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

- письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

- закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

- визнання боржника банкрутом; 

- фактичного виконання у повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом;

- повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу, який видав виконавчий документ;

- направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону;

- якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

- непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у встановлені строки;

- списання згідно з Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;

- скасування рішення суду чи іншого органу, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених законом строків. Наприклад, виконавчі документи щодо виконання судових рішень можуть бути пред’явлені до виконання до державної виконавчої служби або приватному виконавцю протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, – з наступного дня після його постановлення.

 У ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним чи приватним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

В усіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Постанова державного чи приватного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена у 10-денний строк до суду. Крім того, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту.

У випадку прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного чи приватного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу, якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.