Toda

Особливості виконання грошових зобов’язань в іноземній валюті

Кредит у доларах – чи можна повертати у гривнях та за яким курсом?

Чи може суд змінювати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті?

Як та коли виконавцю обчислювати суму боргу у гривнях, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті?

Ці та інші запитання стосовно виконання грошових зобов’язань в іноземній валюті як завжди виникають в періоди валютних коливань та є актуальними не тільки для боржників та кредиторів, а й в першу чергу для виконавців.

Водночас норми законодавства та судової практики дають цілком конкретні відповіді  на них.

Для початку варто розібратись, що може бути предметом грошового зобов’язання. Цивільний кодекс (ст.ст. 524, 533) як і Конституція (ст. 99) чітко зазначають, що зобов’язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України – гривні, яка є законним платіжним засобом на її території.

Поряд з цим норми зазначених статей передбачають, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. В такому випадку сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином Цивільний кодекс, зокрема ч. 2 ст. 533, дає чіткі та однозначні відповіді на вищезазначені запитання – якщо кредит взято, наприклад, у доларовому еквіваленті, то сума, що підлягатиме сплаті у гривнях, буде визначатись:

а) за офіційним курсом долара, встановленим НБУ;

б) за офіційним курсом долара, встановленим на день здійснення платежу.

При цьому інший порядок визначення цієї суми може встановлюватись не судом чи виконавцем, а лише договором або нормами законодавства.

Тотожні вимоги встановлені і нормами спеціальних законів, зокрема ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» щодо конвертації іноземної валюти в національну та п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» щодо моменту виконання грошового зобов’язання.

Однозначність у розумінні зазначених норм законодавства підтверджена також судовою практикою. Так, за результатами розгляду справи №697/307/15-ц за скаргою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на дії та рішення державного виконавця Верховний Суд України 01.11.2017 дійшов висновку, що судове рішення не може змінювати змісту договірного зобов’язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов’язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження». При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов’язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).