Toda

Поки Мін’юст вагається, або Маленький крок НБУ, що може стати великим стрибком для приватних виконавців

Національний банк ухвалив, на перший погляд, незначне, але вагоме за своїми наслідками рішення. Нововведення не лише вдосконалюють процес прийняття банками документів виконавчого провадження, а й мають перспективу для розвитку системи примусового виконання рішень.

Революційна постанова

Постановою правління Нацбанку від 28.01.2019 №23 було внесено зміни до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою НБУ від 21.01.2004 №22). Крім іншого, розширено коло осіб, від яких банки мають право приймати документи щодо звернення стягнення на кошти боржників. Тепер такі папери

дозволено приносити помічникові приватного виконавця або посильному (уповноваженому виконавцем).

Як відомо, кожен приватний виконавець (на відміну від державного) може мати помічника, який є визначеною посадовою особою та дані про якого фіксуються в Єдиному реєстрі приватних виконавців. І хоча закон наділяє помічника широким колом повноважень (складати проекти документів, подавати й отримувати ділові папери тощо), фактично Міністерство юстиції унеможливило виконання цих функцій.

Так, документи виконавчого провадження складаються в Автоматизованій системі виконавчого провадження, доступ до якої помічникам приватного виконавця обмежено. А участь помічника в проведенні виконавчих дій можлива лише в ролі стороннього спостерігача.

Реальні повноваження помічника зводяться до функції секретаря, який від імені приватного виконавця реєструє кореспонденцію, відповідає на дзвінки, розпечатує конверти та відносить їх на пошту. Однак можливість вручення помічником документів сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження є досить сумнівною.

По суті, його статус нічим не відрізняється від статусу будь-якої іншої особи, яка працює з приватним виконавцем на умовах найму (прибиральниця, діловод). Тому й не дивно, що більшість приватних виконавців помічників не мають: в їх наявності відсутня об’єктивна потреба, а фактично виконавці користуються послугами технічних працівників.

У зв’язку із цим надання Нацбанком повноважень помічникові приватного виконавця вручати документи, які стосуються стягнення коштів із рахунків боржників, уперше в історії законодавства наділяє його активною роллю у виконавчому провадженні. Помічник має посвідчення встановленого зразка та вручатиме відповідні документи банкам при пред’явленні такого посвідчення.

ІТ-технології та гра в лотерею

На проблемах зі станом виконання судових рішень в Україні не наголошує тільки лінивий. Із цього приводу проведено безліч аналізів, досліджень, обговорень. Ступінь кризи був таким, що держава свого часу навіть удалася до неординарного заходу — запровадження системи виконання рішень приватними виконавцями.

Серед інших причин, які визначалися такими, що впливають на стан виконання рішень, називався розрив між сучасними ІТ-технологіями та процесом примусового виконання.

У ході виконання рішень судів про стягнення коштів виконавці виявляють рахунки боржників, відкриті в установах банків. Для звернення стягнення на гроші, наявні на цих рахунках, виконавці виносять постанови про накладення арешту та направляють платіжні вимоги про списання коштів. Інструкція №22 визначала, що банк може прийняти до виконання такі документи (постанову про накладення арешту та платіжні вимоги) особисто від виконавця або цінним чи рекомендованим листами.

На сьогодні більшість клієнтів банку використовують систему «банк — клієнт», що дозволяє в он-лайн-режимі миттєво переказувати гроші з одного рахунку на інший. Як свідчить практика, у разі виникнення загрози виконання рішення суду про стягнення коштів недобросовісні боржники миттєво переказують гроші з власних рахунків на рахунки інших осіб.

Аби стягнути з боржника кошти, виконавцеві необхідно оформити постанову про накладення арешту та платіжну вимогу. І хоча виконавець також користується своєрідними ІТ-технологіями — всі постанови виготовляються в автоматизованій системі, для набуття постановою чинності її треба роздрукувати на паперовому носії, підписати та затвердити печаткою. А потім, як зазначалося, доставити цей документ до банку, в якому боржник має рахунок.

Саме остання операція часто зводить нанівець усі зусилля виконавця, адже боржник має можливість перевести кошти зі свого рахунку впродовж кількох хвилин, а виконавець, навіть якщо за цей же час зможе оформити паперовий варіант постанови, щонайшвидше доставить її до банку за кілька годин. І це за умови, що фінансова установа розташована в районі розміщення офісу виконавця. А доставка постанови засобами поштового зв’язку затягне цю процедуру ще на кілька діб.

Однак на практиці все набагато складніше. Боржники мають рахунки, відкриті в кількох банках, і виконавцеві необхідно доставити постанову одночасно до всіх (адже виконавець попередньо не знає, в якому з банків розміщені кошти боржника). Вибір фінустанови, до якої виконавець понесе постанову насамперед, до якої — у другу чергу, а до якої направить поштою, є справжньою грою в лотерею.

При цьому треба пам’ятати, що у виконавця одночасно перебуває не одне й навіть не кілька, а десятки та сотні рішень судів. І виїзд у «бізнес-тур» банками для виконання одного фактично зупиняє роботу щодо виконання інших рішень.

Крок через вагання

Дійсно, описану проблему прийнята постанова не розв’язує. Її вирішення полягає в необхідності запровадження ІТ-системи направлення виконавцями постанов про накладення арештів на кошти. При цьому, як свідчать проведені експертні дослідження, впровадження такої системи не потребує розробки окремого законодавства. До речі, «ПриватБанк», не дочекавшись ініціативи від Мін’юсту (який адмініструє ІТ-процеси в роботі виконавців), уже запровадив систему електронного обміну інформацією щодо прийняття та виконання постанов приватних виконавців про накладення арешту на гроші боржників.

У цьому контексті постанова НБУ лише дещо покращує приватним виконавцям життя, даючи можливості залучити власних помічників для доставки в банки документів про стягнення коштів.

Утім, несподівано постанова розв’язала іншу проблему в роботі приватного виконавця — залучення його помічника до процесу виконання рішень.

Як повідомила Асоціація приватних виконавців, ініціатива щодо надання повноважень помічникам на вручення банківським установам документів про стягнення коштів виходила зовсім не від Мін’юсту, а від неї. Загалом міністерство досить обережно ставиться до ідеї розширення повноважень приватних виконавців, а тим більше — до наділення процесуальними повноваженнями їхніх помічників.

Але перший крок уже зроблено. Надалі стоятиме питання про надання помічникам повноважень щодо створення в автоматизованій системі проектів документів і виконання інших функцій (наприклад збирання інформації про майновий стан боржника, участь у проведенні виконавчих дій). Ініціатива Нацбанку щодо підтримки роботи приватних виконавців є відображенням того, що необхідність подальшого розвитку цього інституту вже давно назріла в суспільстві. І, доки Мін’юст вагається, НБУ зробив перший крок. Можливо, й інші державні установи переберуть ініціативу на себе та продовжать започатковане.

Олексій СОЛОМКО, адвокат, радник ADER HABER

Джерело: zib.com.ua